понедельник, 23 сентября 2013 г.

Дієго Веласкес

Діє́го Вела́скес— іспанський художник, автор жанрових картин і портретів.

Біографія

Народився у 1599 р. в Андалузії, в місті Севільї. Живопису навчався спочатку в майстерні Ф. де Еррери Старшого, потім - у Франсіско Пачеко. У 1617 р. Веласкес отримує звання майстра і незабаром відкриває свою власну майстерню. У 1618 р. молодий художник одружився з дочкою свого вчителя - Хуані Міранде Пачеко. У наступні кілька років у них народилися дві дочки, одна з яких померла в дитинстві. 


До 1623 Веласкес працював у Севільї, писав так звані «бодегонес» (від ісп. «Харчевня») - сцени з народного життя, героями яких були жебраки і служниці, бідні торговці і вуличні музиканти ( «Сніданок», «Водонос») . В цей же час Веласкес створює цілий ряд картин на біблійні теми ( «Христос у Еммауса», «Христос в будинку Марти і Марії»). 

У середині 1623 Веласкес переїжджає в Мадрид і стає королівським живописцем. Він пише портрети королівських осіб і придворних, де знайомиться з королівською колекцією живопису - картинами Рафаеля, Леонардо да Вінчі, Тіціна, Веронезе та інших прославлених майстрів. У 1627 р. Веласкес став переможцем конкурсу серед придворних живописців, присвяченого історичній темі «Вигнання морісків з Іспанії в 1609 р.». В якості нагороди художник отримав посаду «охоронця королівських дверей», обіймати яку багато хто з лицарів вважали за честь. 

У серпні 1628 р. в Мадрид з дипломатичною місією прибув Пітер Пауль Рубенс. Протягом наступних дев'яти місяців живописці багато спілкувалися; Веласкес супроводжував Рубенса в усіх його поїздках і надав у розпорядження великого фламандця одну зі своїх майстерень. Саме Рубенс підказав Веласкесу сюжет картини «Вакх» ( «П'яниці»), на якій художник зобразив бродяг, бенкетників в суспільстві Вакха і фавни. Картина дуже сподобалася королю, він нагородив Веласкеса золотою медаллю і дав йому дозвіл на поїздку до Італії. 

У 1629-30 рр.. Веласкес відвідав Італію, де продовжив своє знайомство з творчістю великих майстрів італійського Відродження. В Італії була написана багатофігурна композиція «Принесення Якову одягу Йосипа». До цього ж періоду відноситься «Кузня Вулкана», міфологічна композиція, повна відчуття реального життя - завдяки природності поведінки її кількох простодушних героїв. 
У 1634 р. Веласкес написав картину «Здача Бреди», яка стала одним з найвизначніших творів європейського живопису в історичному жанрі. 
Веласкес був блискучим портретистом. Повернувшись в 1631 р. до Іспанії, він створює цілу галерею портретів, що зображають різних представників іспанського суспільства: кінні парадні портрети ( «Кінний портрет герцога Олівареса», «Кінний портрет інфанта Балтасара Карлоса», «Кінний портрет Філіпа IV»); мисливські портрети королівських осіб ( «Філіп IV на полюванні»); поясні або погрудні зображення придворних, друзів, учнів ( «Хуан Матеоса», «Герцог Оліварес», «Дама з віялом»); серія портретів королівських інфант ( «Портрет інфанти Маргарити»). Мудра неупередженість і людяність Веласкеса втілилися в його портретах королівських блазнів і карликів ( «Портрет Хуана Австрійського», «Ель Прімо», «Ель Бобо з Коріі»). 
У 1642-44 рр.. у складі королівської свити Веласкес відвідав Каталонію і Арагон. 
У 1649 р. за дорученням короля Веласкес їде до Італії для ознайомлення з італійською Академією живопису й купівлі картин для іспанських дворів. Він відвідує північну Італію, Рим і Неаполь, де його приймають як знаменитість. У Римі художник виконує «Портрет Хуана Пареха», а також «Портрет папи Інокентія X», який був виставлений в Пантеоні і викликав одностайне захоплення. Завдяки цій роботі Веласкеса у 1650 р. приймають в Академію Св. Луки. В Італії ж (або незабаром після повернення в Мадрид) художник виконує композицію «Венера перед дзеркалом». До цього ж періоду відносяться два пейзажи«Вілла Медичі». 
В останні роки життя Веласкес написав дві найвідоміші свої роботи: «Меніни» ( «Фрейліни»), в якій зображений приватний епізод придворного життя, і картину «Пряха», живопис сцени в королівській майстерні килимів. 
Наприкінці життя Веласкес був присвячений в кавалери почесного лицарського ордену Сант-Яго. Незадовго до смерті він побував на острові Файзамес, де займався приготуванням до майбутнього вінчання інфанти Марії Терезії. Провівши там більше двох місяців, 60-річний художник дуже втомився, і у нього почалися проблеми з серцем. Незабаром після повернення в Мадрид, 6 серпня 1660 р., Дієго Веласкес помер.

Творчість


Севільський період 
Ранні полотна севільского періоду в основному були створені в жанрі бодегонів (ісп. Bodegon - трактир). Загалом, то були натюрморти, кухонні сцени, трактирні замальовки. («Сніданок», близько 1617-1618; «Стара куховарка», близько 1620; «Сніданок двох юнаків», «Водонос», близько 1621). У схожому стилі написані й кілька релігійних картин цього ж періоду - «Поклоніння пастирів», «Поклоніння волхвів» (1619), «Христос у будинку Марфи й Марії» (близько 1620).
Насамперед у них відчувається уважне вивчення молодим Веласкесом караваджистського мистецтва, багато зразків з якого були доступні в Севільї. А також довге перебування в майстерні Пачеко: робота з натури, старанність малюнка, точність подібності з моделлю.

Придворний живописець
У мадридський період майстерність художника вдосконалюється. Він звертається до екстраординарних для іспанського живопису античних сюжетів («Вакх, або п'яниці», 1628-1629, «Кузня Вулкана», 1630), а також історичних - «Здача Бреди» (1634).
Портрети, створені Веласкесом в 1630-1640 роках, принесли йому заслужену славу майстра цього жанру. Хоча в портретах Веласкеса звичайно відсутні жести й рух, вони надзвичайно реалістичні й природні. Тло підібране так, щоб максимально відтінювати фігуру, колірна гама сувора, але пожвавлюється ретельно підібраними сполученнями кольорів. Веласкесу вдавалося в портреті передати характер людини, показати суперечливість рис його характеру.
Найвідоміші портрети дона Хуана Матеоса (1632), генерала Олівареса (1633), кінний портрет короля Філіпа III (1635), папи Інокентія X (1648).
Портретам пізнього періоду творчості Веласкеса у великій мірі властиві артистизм і психологічна завершеність (інфанта Марія Тереза​​, 1651; Пилип IV, 1655-1656; інфанта Маргарита Австрійська, близько 1660).

Джерела інформації:
http://www.bibliotekar.ru/kVelaskez/
http://uk.wikipedia.org/